• 001-top-banner-1.png
  • 0001-top-banner-2.png
  • 01.jpg
  • 05.jpg
  • 12.jpg
  • 21.jpg
  • 22.jpg
  • 25.jpg
  • 28.jpg
  • 29.jpg
  • 30.jpg

Сохранить

Вакансії

Сохранить

Сохранить

Сохранить

Колектив підприємства, що має славетну та цікаву історію, з роками перетворюється на дружню та згуртовану сім'ю. Спільна робота та виробничі стосунки об'єднують людей, які і у вільний час продовжують спілкування, мають схожі інтереси, товаришують сім'ями. Виїзди на природу, на море, корпоративні свята, дитячі ранки формують атмосферу взаємодовіри, позитивного психологічного мікроклімату, чому активно сприяє профспілка Херсонського Водоканалу на чолі з беззмінним керівником Щербань Галиною Іванівною.

 

Вже 22 роки ця енергійна та іскрометна жінка втілює в собі душу колективу, бо маючи гострий розум, добре серце та колосальний досвід праці, вона вміло об'єднує людей всіх підрозділів підприємства і завжди готова прийти на допомогу, уважно вислухати, дати мудру пораду.

Народилася дівчинка Галя у мальовничому місті Оріхові Запорізької області. Мати, завідуюча дитячим садком, завжди знаходила час і для своїх трьох донечок: Галини, Людмили та Надійки, гарно в'язала, була талановитою оповідачкою, навчала дітей трудитися і любити свій рідний край та його культуру. Батько, головний інженер птахофабрики, зовсім не сумував за відсутністю сина, тому що дівчата росли красивими, розумними, жвавими.

Галя завжди була лідером, виявляючи ті якості, що вклали у неї батьки: відкритість, порядність, відповідальність. Вона відмінно вчилася, цікавилась технічними дисциплінами, переважно фізикою, займалася спортом. Разом з друзями організовувала різноманітні конкурси, концертні програми, з якими школяри на канікулах успішно гастролювали по містечках та селах району.

До вибору першої професії Галину та її близьку подругу надихнула дуже популярна в ті роки пісня “Текстильный городок”, на волні якої дівчата після закінчення школи приїхали працювати на Херсонській бавовняно-паперовий комбінат.

Але одного разу до дівчат-ткаль завітали фахівці сільськогосподарського інституту м.Рівного із запрошенням навчатися за дуже актуальною на той час спеціальністю: гідромеліорація. Галю з подругою захоплює ця ідея і у серпні 1964 року вони їдуть складати іспити до Ровно, Галина - успішно, але навчатися не залишається у знак солідарності з подругою, яка тоді не пройшла за конкурсом.

Як кажуть, що мало відбутися, то обов'язково відбудеться. Отже, наступного року Галина поступає до Херсонського сільськогосподарського інституту за спеціальністю гідромеліорація, по завершенні якого разом з чоловіком та маленьким сином їде за розподілом у Миколаївську область до колгоспу ім.Чапаєва.

Сім'ї молодих фахівців колгоспом було виділено окремий будинок. І з властивим їй ентузіазмом Галина Іванівна починає впроваджувати отримані в інституті знання. Вона бере активну участь в освоєнні зрошувальної системи колгоспних полів, веде технічний нагляд за її будівництвом, розробляє плани та організовує цілодобове впровадження зрошення, приймає участь у вирішенні екологічних проблем.

Відпрацювавши 10 років у прямому сенсі “в польових умовах”, маючи на руках вже двох синів, Галина Іванівна з чоловіком у 1983 році повертаються до Херсону.  Один з родичів пропонує їй роботу у Херсонському Водоканалі,  де вона працює до теперішнього часу.

Влаштувавшись інженером виробничого відділу, Галина Іванівна веде активну громадську роботу і у 1993 році очолює профспілкову організацію, яка, незважаючи на політичні та економічні негаразди в Україні, завжди виступала і виступає на боці працівників підприємства, захищає їх права та інтереси, вирішує поточні проблеми.

А проблем у Водоканальської профспілки за часи перебування Щербань Г.І. на посаді голови профкому виникало чимало. Але вона активно і результативно бралася за пошук і знаходила рішення кожної з них. Тому переважна більшість співробітників розуміють важливість і необхідність профспілки, відчувають її допомогу. Не дивно, що 98% працівників підприємства є членами профспілки.

На кожні два роки профспілка укладає з адміністрацією Колективний договір, який містить правила виробничих відносин, гарантії оплати праці, охорони здоров'я та відпочинку працівників та їх сімей, цілий набір соціальних програм, плани з покращення умов праці, вшанування ветеранів та ін.

Отже, звичайний робочий день Галини Іванівни досить насичений, в кабінеті у неї завжди багато відвідувачів. Кожен йде зі своєю проблемою, і нікого вона не залишає без уваги.

Сама Галина Іванівна так розповідає про свою роботу: “Особливих проблем у нас немає. Є багато питань, які необхідно вирішувати. Є цікаві задумки, ідеї.

Як і в будь-якій роботі, найважливіше - це люди. Тому, користуючись нагодою, мені б хотілося подякувати активним, творчим людям, які займаються громадською діяльністю.
Ми будемо раді новим пропозиціям. Нам дуже потрібні нові сили й енергія, щоб спільними зусиллями підняти на більш високий рівень авторитет і престиж нашої профорганізації!”

А колектив Водоканалу дякує своєму профспілковому ватажку за мудрість, небайдужість та вміння зрозуміти і надати допомогу кожному, хто цього потребує! Ми пишаємося нашою Берегинею та бажаємо їй та її великій родині (у Галини Іванівни три чарівні онуки!) самого найкращого: Щастя, Добробуту та Миру!